ВІ́ДДИХ
, у, ч.
1
. Вбирання й випускання повітря організмом за допомогою органів дихання; дихання
. Сплять рекрути, Тільки рівний віддих чути
(І. Франко)
;Ірина метнулась, їй здалось, що в неї ось-ось зупиниться віддих. Схопилася рукою за груди
(О. Донченко)
;//
Повітря, що видихається з легень
.Земля приймала віддих з гарячих Кравцових грудей і разом всотувала його скорботний відчай
(Ю. Бедзик)
.2
. рідко.
Те саме, що по́дих.
До маленького ліжечка .. присунула вона маленьке бюрко і, серцем пильнуючи кожен оддих, кожен рух слабого, рахувала і рахувала
(Дніпрова Чайка)
;Він біг за нею, хоч з кожним віддихом і рухом кололо йому в грудях
(М. Коцюбинський)
.3
. чого, рідко.
Те саме, що зітха́ння.
Віддих полегшення вирвався з уст Горленкових
(З. Тулуб)
.4
. розм.
Те саме, що перепочи́нок.
– Не бачите, яка я зігріта й без віддиху?.. Я мушу .. відітхнути
(О. Кобилянська)
;Гнались Сірки без віддиху... І догнали!
(І. Багряний)
.