СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВІДДА́ТИСЯ
ВІДДАВА́ТИСЯ
, даю́ся, дає́шся, недок., ВІДДА́ТИСЯ, да́мся, даси́ся, док.
1
.
Віддавати себе під чию-небудь владу, у чиє-небудь розпорядження; здаватися
.
[
Антей
:]
Ти не продався, – гірше! Ти віддався у руки ворогу як мертва глина, з якої кожне виліпить, що хоче
(Леся Українка)
;
* Образно.
Він одбігає од воріт, кидається в широкі розгони вулиць і, віддавшись їхній владі, ходить по місту, мов стуманілий
(І. Микитенко)
.
2
.
Присвячувати себе кому-, чому-небудь
.
Інтелігенти щиро віддаються праці
(М. Хвильовий)
;
Її
[Україну]
пізнавши, чи ж я міг Не полюбить її сердечно, Не відректися власних втіх, Щоб їй віддатись доконечно?
(І. Франко)
;
Потім Я думав ще поезії віддатись
(В. Самійленко)
;
// 
Захоплюватися чим-небудь
.
Ніщо не захоплювало його глибоко; лиш одній фотографії віддавався він з дивним запалом
(М. Коцюбинський)
;
– Гм, недарма ж я гімнастиці віддавався!
(М. Грушевський)
;
Федя увесь віддався своїй гітарі та своїм пісням
(Д. Ткач)
;
// 
Поринати, заглиблюватися в думки, почуття і т. ін
.
Хазяйка, у якої жив.., не докучала йому своїм товариством, от і мав Спориш досить часу віддаватися своїм думкам
(І. Франко)
;
Ігор увесь віддався незвичному і хвилюючому почуттю
(О. Донченко)
;
Жінка настільки віддалась своїм роздумам, що й не зважила на кроки, які .. почулися
(М. Олійник)
.
3
.
за кого і без дод.
Виходити заміж
.
До мого сусіда приїхала підвода, то привіз
[знайомий]
звістку, що моя сестра віддається
(А. Свидницький)
;
Краще б вона сивим волосом світила, ніж мала втопити свою долю, віддаючись за Гната!
(М. Коцюбинський)
;
– Хоч і рік стерегтимете мене, а на другий оддамся таки не за кого іншого, як за Йвана Золотаренка
(Марко Вовчок)
;
Та віддалась Одарка верст .. за сорок од рідного села
(Остап Вишня)
.
4
.
Зав'язувати статеві зносини з кимсь (про жінку)
.
Маланка зразу брала його залицяння за парубоцькі жарти і все здалека трималася, але коли він пообіцяв їй женитись, віддалась йому душею й тілом
(Н. Кобринська)
;
Справді, вона засліплена ним .. Вона готова будь-коли віддатись йому, не задумуючись про майбутнє
(О. Гончар)
.
5
.
Відбиватися (про звук); відлунювати
.
Глухий гуп сотні ніг віддається раз по раз у повітрі
(Панас Мирний)
;
Гомін глухо віддавався у вільготному повітрі школи
(Леся Українка)
;
Десь загавкав собака, луна покотилась над річкою і віддалася в степу
(О. Десняк)
.
6
.
перен.
Викликати певне відчуття, почуття у відповідь на що-небудь
.
Той глухий гул болем віддавався в кожній клітині Дмитра
(М. Стельмах)
;
Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, – Мов серце розкраяв...
(Леся Українка)
.
7
.
тільки недок.
Пас. до віддава́ти 1, 3–11, 16
.
Радісно береться, та смутно віддається
(приказка)
;
Людмила Михайлівна, певне, скоро переїде на другу квартиру, .. але знайти другу трудно, хоч віддається їх багато
(Леся Українка)
;
Відомо, що у допушкінські часи віддавалась перевага “високому стилю” і в прозі
(з публіц. літ.)
.
(1)
 
Віддава́тися / відда́тися спра́ві
:
а)
 
захоплюватися, працювати охоче, з любов'ю
.
Безтурботно ставлячись до інших наук, він міг до самозабуття віддаватися справі, зв'язаній з технікою, роботі в радіогуртку чи в гуртку авіамоделістів
(О. Гончар)
;
б)
 
заглиблюватися у що-небудь, зосереджуватися на чомусь
.
Він, посміхаючись і радіючи, що може, нарешті, віддатись улюбленій справі, засвітив свічку, розклав свої малюнки
(О. Іваненко)
.
(2)
 
Віддава́тися / відда́тися в душі́ (в се́рці)
:
а)
 
з'являтися, виникати у кого-небудь як відповідь на щось, як наслідок чогось (перев. про почуття)
.
Як Тетяна засміється, В душі радість оддається
(І. Котляревський)
;
б)
 
(кому)
глибоко вражаючи кого-небудь, знаходити відгук у когось, імпонувати комусь
.
Сей поклик гіркий, безнадійний, вразливий Співцеві у серці віддався, – Мов серце розкраяв...
(Леся Українка)
;
(3)
 
Віддава́тися / відда́тися на во́лю
:
а)
 
(чому)
повністю заглиблюватися у що-небудь, зосереджуватися на чомусь, поринати у щось
.
Він віддався на волю своїм думкам
(Панас Мирний)
;
б)
 
(кому, чию)
давати можливість кому-небудь володіти, розпоряджатися собою
.
Хлопці потягли дівчинку за собою, і мала, обнявши обома ручками Феліксову шию, мовчки віддалася на їхню волю
(Ю. Яновський)
;
(4)
 
Віддава́тися (здава́тися і т. ін.) / відда́тися (зда́тися і т. ін.) на ми́лість
кого, чию
визнавати себе переможеним, переходити у чиє-небудь розпорядження
.
Розгадавши хитрий задум ворога – повністю оточити місто і довгою облогою примусити його здатись на милість переможця, Жижка вивів свої війська на Віткову гору
(з наук.-попул. літ.)
.