СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВИПРА́ВДУВАЛЬНИЙ
, а, е.
Який є виправданням для кого-небудь, пояснює і пом'якшує чиюсь провину
.
– Спізнилась на роботу на двадцять хвилин, бо мама захворіла, от і дали три роки, – потупила дівчина очі, але в голосі її не чулось виправдувального тону
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Такі чесні, хороші очі були у бійця, а от слова не дотримав. Вона намагалася знайти виправдувальні обставини, але сум і образа не вгамовувалися
(І. Багмут)
;
// 
У якому стверджується невинність підсудного
.
Найбільш поширеним є поділ доказів на первісні та похідні, прямі й непрямі, обвинувальні та виправдувальні, позитивні та негативні
(з навч. літ.)
;
Виправдувальне рішення
.