ВИЛЯГА́ТИ
, а́є, недок., ВИ́ЛЯГТИ, яже; мин. ч. ви́ліг, лягла, ло; док.
1
. Лягати, падати на землю (про всіх або багатьох)
. Я наче бачу: вози, ярма, воли, тагани, під таганами вогонь горить, а на таганах вечеря кипить, а кругом чумаки вилягли
(з переказу)
;Збуджений лежав
[Данько]
з Валериком поміж заробітчанами, що вилягли покотом(О. Гончар)
;Дуб падав не сам. За одним замахом він скосив десятки дерев, що росли поблизу .. І вони вилягли поруч з дубом, покірні й нещасні
(П. Загребельний)
.2
. перен.
Гинути, помирати від голоду, хвороби, на полі бою і т. ін. (про всіх або багатьох)
. Бігала Інна на виклики по хатах, бачила односельців, що вилягають цілими сім'ями, немовлят, що горять у високих температурах
(О. Гончар)
;Виляже взимку без корму худоба
(І. Манжура)
.3
. Пригинатися стеблом до землі під власною вагою, від дії дощу, вітру і т. ін
. Тож і поставили вони, селекціонери, собі за мету – вивести новий сорт озимої пшениці .. Щоб була вона морозо- і посухостійкою, мала міцне стебло. Щоб не вилягала, коли вдарить злива з вітрами
(Є. Доломан)
;Досить поширений сорт озимої пшениці Безоста-1, який не вилягає, не осипається, відзначається високою врожайністю
(з наук.-попул. літ.)
;Не встояла
[пшениця]
проти дощів і вітрів, аж вилягла трохи(І. Цюпа)
.