ВИ́ГОЛОДНІЛИЙ

, а, е.

Дієпр. акт. до ви́голодніти.

А он під брамою купка селян – ще обпалених сонцем від літа, але вже скулених, обдертих, .. виголоднілих

(І. Франко)

;

П'ятдесят або навіть двадцять грамів хліба, яких бракувало в одних пайках, а в інших було лишком, – це достатня підстава для цілої війни в камері межи безмежно виголоднілими людьми

(І. Багряний)

;

Виголоднілими очима дивилися на нього повстанці, неголені й жорстокі

(Ю. Щербак)