АБСОЛЮ́Т
, у, ч.
1
. В ідеалістичній філософії – вічна, незмінна, нескінченна першооснова Всесвіту (абсолютний дух, абсолютна ідея, абсолютне “я”); у релігії – Бог
. Що з того, що вони
[йоги]
.. єдналися з “абсолютом”, а животіти могли тільки тому, що поряд були віддані друзі з “нормальною” свідомістю(О. Бердник)
;Широке коло питань, що розглядається релігійною філософією, концентрується навколо питання про відношення людини як кінечної, тимчасової істоти до божественного абсолюту
(з наук. літ.)
;В індивідуально-психологічному аспекті молитва є виразом стану душі, котра перебуває на певному рівні, в певній локалізації постійних процесів взаємодії в обширі абсолюту
(з наук.-попул. літ.)
.2
. Крайній ступінь чого-небудь
. Поза сумнівом: певні сили, граючи на емоціях народу, час від часу ще й підкидатимуть “компромат”, аби довести ненависть .. до абсолюту
(Б. Олійник)
;Наприкінці життя він фотографує білі мармурові античні скульптури та квіти. Вони доведені до абсолюту, якого художник прагнув усе своє життя – все світиться і оживає – він оволодів магією фотографії
(із журн.)
;У традиції радянського і пострадянського театру психологічний театр, на жаль, зводиться до деякого абсолюту, що, як мінімум, створює ефект перенасичення
(з газ.)
.3
. Щось самодостатнє, незалежне від яких-небудь умов, відношень і т. ін.
Для Еліота традиція становить певний абсолют, вічні цінності, звернення до яких забезпечує митцеві незалежність від тимчасовості та минущості свого “я”
(з наук. літ.)
;Цей польський реалізм у його найновіших народницьких зразках його вдача засвоювала як якийсь абсолют, раз назавжди даний, що змінам не підлягає та їх не потребує
(із журн.)
.