ПРОЦИТУВА́ТИ

, у́ю, у́єш, кого, що.

Док. до цитува́ти.

Серед “Тюремних сонетів” Франка .. є один, який особливо хочеться процитувати

(М. Рильський)

;

Дозволь уривки навести, дозволь мені процитувати сердечні милого слова...

(І. Гончаренко)

;

Ще раз процитую народну мудрість: краще синиця в жмені...

(В. Дрозд)

;

Розіграші в нашому товаристві не новина, але тут я не зміг моментально зреагувати, .. процитувати чийсь гострий рядок

(В. Лис)

;

Навряд чи Маріо міг процитувати напам'ять Шекспіра. Хоча б один вірш

(Н. Сняданко)