ПРОСКРЕГОТІ́ТИ
див.
проскрегота́ти
.ПРОСКРЕГОТА́ТИ
, очу́, о́чеш, ПРОСКРЕГОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1
. Док. до скрегота́ти, скреготі́ти.
Господар покрутив саморобний млин; прогуркотіло дерево і проскреготіло камінцями
(В. Барка)
;Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру
(Ю. Збанацький)
;Розбігаються
[ворожі солдати]
до танків, зникають в броньованих їхніх нутрощах.., щоб, нестерпним скреготом проскреготівши через село, .. з'явитися на світанні в осіннім .. степу під Каховкою...(О. Гончар)
;Поїзд з'явився несподівано. Прогримкотівши на стрілках і проскреготівши гальмами, поволі підкотив до перону і важко зупинився
(В. Малик)
; * Образно.
Прониже мене, наче спалах раптового світла, при байдужім прощанні – сліпучий короткий одчай. Ударяючись, думка об думку металом услід проскрегоче: це придумала я, а чи хтось мені так поробив?
(О. Забужко)
.2
. що, перен.
Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом
. Аліпій обережно діткнувся рукою кощавого рамена. Людина підвела голову .. – Не-чис-тий!.. Ва-ра! – проскреготав голос, подібний на рипіння осики в хуртовину
(Н. Королева)
;Родіон Костецький проскреготів свою промову заіржавілим голосом, і ніхто не посмів ні перебити, ні зупинити його
(Л. Первомайський)
;У прозорих очах Дорна пробігло щось схоже на іскорку жаху, і пілот розсміявся хрипко і урочисто. – Ага, боїшся, – проскреготав він
(В. Собко)
;“Дурна!” – проскреготав
[Тадеуш]
і, тупнувши ногою, Пішов невірною, турботною ходою(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)
.3
. Поскреготати, поскреготіти певний час
. Проскреготати декілька хвилин.