ПРОСКАКА́ТИ
див.
проска́кувати
1
.ПРОСКА́КУВАТИ
1
, ую, уєш, недок., ПРОСКАКА́ТИ, проскачу́, проска́чеш і проскака́ю, проскака́єш; наказ. сп. проскачи́ і проскака́й; док.
1
. Пробігати або проїжджати навскач куди-небудь
. Інколи над берегом Пруту проскакував вершник і зникав за крутим поворотом річки
(М. Коцюбинський)
;Поміж деревами .. проскакує вихудлий за зиму вухань і зникає в підліску
(М. Стельмах)
;Дикі коні-тарпани ще водились в тутешніх степах, табунами проскакували мимо Каховки на водопій...
(О. Гончар)
;Інколи на дорозі з'являлися вершники .. Вони з гуркотом проскакували дерев'яний міст, прямуючи до укріплених веж
(О. Бердник)
;П'ятеро засідланих коней проскакало без вершників
(О. Довженко)
;З переможним криком, вимахуючи мушкетом над головою, Абдул Камак проскакав у відчинені ворота .. і зник у джунглях
(Ю. Покальчук, пер. з тв. Е. Берроуза)
.2
. що.
Долати навскач певну відстань
. Кінь проскакує 5 км за 20 хвилин, заєць – за 15 хвилин
(з навч. літ.)
;Сорок кілометрів проскакав того дня Василь Боженко на чолі свого ескадрону
(С. Скляренко)
;Людвік зліз із сідла. Вся шия Інгі
[коня]
була в милі, неначе він проскакав сотню гін(І. Білик)
.3
. тільки док.
Поскакати (у 3 знач.) певний час.
Вони проскакали ще дві години, хоч коні були такі зморені, що, здавалося, от-от пристануть
(Р. Терещенко, пер. з тв. А. Дюма)
.