ВИ́БАЛАКАТИ
див.
вибала́кувати
.ВИБАЛА́КУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВИ́БАЛАКАТИ, аю, аєш, док., що, розм.
1
. Розказувати що-небудь таємне, те, чого не слід розголошувати
. Він вибалакував чимало такого, про що тверезим або й напідпитку навіть не заїкався
(Ю. Мушкетик)
;Він вибалакав те, що мати казала
(Б. Грінченко)
;//
Розказувати, висловлюватися
.У видолинку, край дороги, сидів гурт жінок, про щось вибалакували
(Б. Харчук)
;Мовчки їхали вершники, видно, далекою була їх дорога, й уже все вибалакали під час довгих нічних постоїв
(Юліан Опільський)
.2
. Домагатися чого-небудь розмовою, бесідою
. – Ну що ж. Буду збиратися. Кращої долі не вибалакаєш, її робити треба
(Григорій Тютюнник)
.