ПРОМІТА́ТИ
, а́ю, а́єш, недок., ПРОМЕСТИ́, ету́, ете́ш; мин. ч. промі́в, мела́, ло́; наказ. сп. промети́; док., що і без дод.
Метучи (у 1 знач.) із якої-небудь поверхні сніг, пил, сміття тощо, прокладати стежку, робити прохід, прочищати місце і т. ін.
Коли б знала, Відкіль виглядати, То б наняла, Заставила Стежку промітати
(з народної пісні)
;[
Лукаш
:]
Уломи ж, моя Доле, хоч отую ожину, щоб собі промести, по снігу провести хоч маленьку стежину!(Леся Українка)
;Хтось стежку промів од криниці до ґанку та вибілив крейдою діл та лежанку
(П. Мовчан)
;//
Узагалі очищати яку-небудь поверхню від пилу, сміття тощо за допомогою мітли, віника і т. ін.
Тут йому треба було двір промітати, носити дрова з сіней до хати
(Марко Вовчок)
;Тетяна прибирала, промітала на лавці
(К. Гордієнко)
;Прийде весна, зацвіте садок за хатою, рясна яблуня коло хати, промете Катря під вікнами півники та барвінок, і хата, як хата – суму мов не було того...
(С. Васильченко)
;Шинкар запобігливо вискочив із-за ляди.., промів подолом фартуха вільний стіл у кутку, запросив майора сісти
(Р. Іваничук)
;Досить було
[у караван-сараях]
побризкати кам'яну підлогу та промести її віничком – і місце для нічлігу готове(П. Загребельний)
;//
тільки недок.
Торкаючись якої-небудь поверхні, здіймати сніг, куряву і т. ін.
Гнеться очерет і промітає китичками сніжок на льоду
(Григорій Тютюнник)
;І чого тільки тепер нема на ярмарку?! І кожухи нижче п'ят, щоб за собою промітали сніг, і коротенькі, обшиті смухом кожушки для дівчат і парубоцтва
(М. Стельмах)
.