ПРОЇ́ЖДЖУВАТИСЯ
див.
проїжджа́тися
2
.ПРОЇЖДЖА́ТИСЯ
2
, а́юся, а́єшся, рідко ПРОЇ́ЖДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОЇ́ЗДИТИСЯ, ї́жджуся, ї́здишся, док.
1
. перев. недок.
Їздити (звичайно верхи на коні) туди й назад (для розваги, прогулянки і т. ін.)
. – Коли я не вмію їздити верхи, – сказала Олеся. – Ми вас вивчимо, – сказав Казанцев. – Попросимо других городянських дам, дамо свої коні та будемо проїжджатись юрбою верхи
(І. Нечуй-Левицький)
;Перед селом, яке стояло на колінах, проїжджувався жандармський ротмістр і кричав: – Будете стояти цілу добу, поки заводіїв не вкажете!
(І. Драч)
;[
Юркевич
:]
Дозвольте, але ж я їду для розваги, для вiдпочинку, а в такому разi менi доведеться зразу повернутись .. [
Лундишев
:]
Пусте, дурницi! Проїздитесь за один тиждень – i можете знову в Париж(І. Кочерга)
.2
. тільки док.
Те саме, що прої́здити 2
. Він проїздився трохи по чужих краях, побачив життя хлопів німецьких
(І. Франко)
.3
. тільки док., також у сполуч. зі сл.
даремно
,
дурно
,
марно
і т. ін.Нерозумно витратитися на їзду або згаяти час, їздячи
. – Ото, мамо! Тільки дурно проїздилась в Блошинці до управителя
(І. Нечуй-Левицький)
;– Мабуть же, марно проїздився? Нічого особливого й не було? – спитала вона, вдало додаючи до свого голосу інтонації жалю і співчуття
(Б. Антоненко-Давидович)
.4
. тільки недок.
Пас. до проїжджа́ти
2
1, прої́жджувати.