ПРИ́ЩУР

, у, ч., розм.

Вигляд прищурених очей; прижмур

Монголи швидко наближалися. Вже видно оскал кінських пик, вузенький прищур вершників

(В. Малик)

;

Можна було вловити в братах глибоко приховану схожість: однаковий розліт брів, однаковий прищур очей

(Ю. Мушкетик)

○

(1)

З при́щуром,

у знач. присл.

–

прищуреними очима, прищурившись

– То твоя дочка? – Ага, – Параска лукаво, з прищуром, блимнула

(В. Лис)