ПРИЧАСТИ́ТИ

див.

причаща́ти

ПРИЧАЩА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ПРИЧАСТИ́ТИ, ащу́, асти́ш, док., кого.

У християнській церкві – залучати кого-небудь до таїнства причастя, давати комусь причастя

Ой узяли безталанну, Закували у кайдани, Сповідали, причащали, Батька, матір нарікали

(Т. Шевченко)

;

Я стояв і мовчав, а йогомосць тим часом причащав Милю. Той важко, але спокійно поцілував хрест

(Ю. Мушкетик)

;

– Синок занедужав. Ледве дише. Прийдіть, батюшка, причастити

(Панас Мирний)

;

Всі до отця Романа йдуть на прощу, в інший кінець села. Там їх панотець висповідає, причастить

(Любко Дереш)