ПРИОРА́ТИ
див.
прио́рювати
.ПРИО́РЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ПРИОРА́ТИ, орю́, оре́ш, док., що.
1
. Орючи, прикривати що-небудь перевернутою скибою
. Трощив
[трактор]
високі стебла, підминав під гусениці, але стіна кукурудзи виростала перед ним знову й знову .. Старий потягнув з землі стебло. – Такий корм приорюють! Хіба ж це по-хазяйськи? Воно ж худобині смачніше за ячну солому(М. Циба)
;Суха, тогорічна ковила, трава прадавніх степів, тріпотіла на вітрі .. Завтра, позавтра приоремо цю траву, ніколи їй більше тут не рости!
(А. Хорунжий)
;Вже хлопові й не до роботи, одне йому в затуманеній макітрі: куди люлька пропала? Може, приорав?.. Бере істика та й починає скиби перевертати
(І. Нижник)
; * Образно.
Десь за Бугом лишилася мати, жне пшеницю на панській землі. Там і досі уярмлений брат мій Все приорює долю в ріллі
(Ф. Малицький)
;Ніч заходила, і кігтила
[дряпала кігтями]
вікна сльота, рятуючи поїзд від смерчу шахтної куряви, що зі швидкістю вітрюгану приорює сонних людей, вічним трауром обпинає сни(Є. Пашковський)
.2
. Орючи, приєднувати до якоїсь ділянки землю, збільшувати зорану ділянку
. [
Наталя
:]
Заборовський-сусіда все наше добро хотів загарбати: половину землі приорав, кривди чинив усякі, хотів і все відняти...(Б. Грінченко)
;Хіба не судилися роками за межі? Приорав сусід скибу, відхилився убік плуг, зачепив якусь мізерію ралом – і зараз же битва
(Д. Бедзик)
;Господар і не спочивав, і не спав. Турбувався... Клопітливо осиротілу земельку під свої ноги пригортав. Де підгорне, де приоре, а де й просто вночі гребоне, а вдень владно гукне – моє!
(О. Ковінька)
.