ПРИКЛИКА́ТИ

, а́ю, а́єш, діал. ПРИКЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИКЛИ́КАТИ, ли́чу, ли́чеш, док.

кого, що.

Запрошувати кудись або вимагати з'явитися

Відправив

[князь Ярослав]

певних людей до варягів, прикликаючи до себе на службу найславнішого з них – Еймунда

(П. Загребельний)

;

– Завадовський! – Кочубей, іще й не дочитавши, подзвонив, прикликаючи свого слугу

(Г. Колісник)

;

Він прикликав до себе обох Баланів і Рогозу

(А. Кащенко)

;

Жестом, голосом просити або вимагати підійти; підкликати

– Дівчино! – прикликає мене сестра Меланія. – Ходи лишень ближче

(Марко Вовчок)

;

Болотневич мусив .. махати руками, щоби прикликати здивовані дівчатка, бо вони самі не догадались умішатися до співу

(Л. Мартович)

;

Його очі гасли вже, ніс вигострювався. Він іще раз рухом повік прикликав товариша

(О. Лисяк)

;

Умовним посвистом, словом кликати (приручену тварину)

Шмідель прикликав пси знадвору, замкнув двері

(С. Ковалів)

;

Не могла

[віла]

здобутися на слово, тільки ледве здобулась на посвист, щоб коня прикликати до себе

(Леся Українка)

;

Він оглянув лозовий кошик, якого змайстрував звечора, прикликав коня, осідлав

(М. Василенко)

;

Принаджувати співом, щебетом самицю (про птаха)

Там соловейко гніздо звив. Всю нічку не спав та все щебетав, Собі солов'їху прикликав

(з народної пісні)

;

тільки недок.

Звертаючись до надприродних сил, благати чого-небудь

Вона здіймала руки до неба, завмирала в благаючій позі і з вірою в чудо прикликала до себе потіху

(М. Коцюбинський)

що, перен., розм.

Виклика́ти якийсь стан, вияв чого-небудь

“Чого це я так злякалась. Я не побоялась академіста, а злякалась цього молодого хлопця”, – думала Онися, прикликуючи на поміч усю свою сміливість

(І. Нечуй-Левицький)

;

Марно силкуючись відігнати моторошний образ і прикликати сон, Сахно загорнулася в холодні тканини вигідної постелі

(Ю. Смолич)

;

Приклич на допомогу весь свiй теперiшнiй смуток, щоб знову звiдати отой перший смуток дитинства

(В. Митрофанов, пер. з тв. Е. Хемінгуея)

;

Я зробила глибокий вдих i прикликала свою мужнiсть, щоб поставити їй друге запитання

(О. Мокровольський, пер. з тв. У. Коллінза)

◇

(1)

Приклика́ти / прикли́кати до життя́

кого

–

повертати до нормального стану із стану непритомності, депресії, замріяності і т. ін.

Мрії – це вектор руху вперед, вони прикликають до життя, покращують його, дарують нові сенси

(із журн.)

;

Ніхто не йшов їй на рятунок, аж дощ, що пустився коло півночі, прикликав її до життя

(І. Франко)

;

Холод і спрага протверезили його швидко, прикликали назад до життя

(К. Гриневичева)