ПРИДЕ́РЖАТИ

див.

приде́ржувати

ПРИДЕ́РЖУВАТИ

, ую, уєш, недок., ПРИДЕ́РЖАТИ, жу, жиш, док.

кого, що.

Беручись руками за кого-, що-небудь, не давати рухатися, падати і т. ін.; притримувати (у 1 знач.)

Титар .. підійняв вгору здоровий полив'яний червоний жбан сити, придержуючи зверху рукою хліб, котрим був накритий жбан

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Ти стій тут і придержуй драбину, щоб не посковзнулась, поки я лізтиму до гілок

(В. Барка)

;

Він, задиханий, зморений, потомлений, помучений, пригорнувши її, не зміг довгенько придержати у своїх .. руках

(Марко Вовчок)

;

– Чому ти мене не впустив? .. – Бо злякався ..Тож коли ручка повернулась, я інстинктивно придержав її

(Д. Андрухів, пер. з тв. С. Лема)

;

кого і без прям. дод.

Здержувати або зупиняти рух кого-небудь

Христя повернулася і знову пішла шляхом на Мар'янівку все тихше та тихше, мов її що зупиняло або хто придержував, не пускав

(Панас Мирний)

;

Вона стала, придержала Славка

(Л. Мартович)

;

Пан Перемисльний придержав старшого княжича проміж колін, але він і там тупцює, мов у танку, мов серед ігри

[гри]

(К. Гриневичева)

;

що.

Уповільнювати (звичайно ходу)

Товариш мій зігнувся-зігнувся, та йде так помаленьку, – ногу тягне. Я теж придержую ходу

(А. Тесленко)

;

Данько трішки придержав біг: треба було берегти сили

(М. Йогансен)

;

кого.

Жестом спиняти, перепиняти когось

Одною рукою сльози втирає

[Черевань],

а другою Петра придержує, щоб не казав дальш, поки переплаче

(П. Куліш)

;

Богун знову вернувся до гребель і звелів придержати комонних козаків, а раніше перетягти всі гармати та пропустити піше військо

(А. Кащенко)

;

кого, перен.

Стримувати себе або когось від якого-небудь учинку

Сама молодь побачила, що не слід іти такою стежкою, і сама придержує. Бо хто найкраще мусить себе придержати, як не сам?

(Панас Мирний)

;

Сипала

[Домаха]

словами, наче горохом, через те чоловік все її придержував, як молоду коняку за уздечку

(Грицько Григоренко)

що, перен.

Приховувати, приберігати на деякий час що-небудь

Він на пасовищі не з'їдав їх

[вареників],

.. придержував до самого вечора, щоб хоч що-небудь принести меншим сестрам і братові

(М. Рудь)

;

– Не треба кращого

[посуду],

придержіть оцей! – гаряче упрохувала Ганна

(О. Гончар)

◇

(1)

Приде́ржати / приде́ржувати язи́к ([свого́] язика́) [за зуба́ми]

–

утриматися від висловлення; змовчати

Але на цей раз я таки придержав свого язика і не розповів нічого

(Л. Смілянський)

;

Ех, ліпше б я придержав язика. Шкода, але сього, незважаючи на сивий волос, я так і не навчився

(Г. Пагутяк)

;

Він мені сказав: – Придерж язик! Ти краще кущ візьми і без принуки Зламай галузку й подивись на сік

(Є. Дроб'язко, пер. з тв. Данте)

;

Як там не придержуєш язик, як не пхаєш його за зуби, інколи й прикусиш, а він все-таки лізе та й лізе, пробі лізе – говорити хоче, так і преться, так і пручається

(О. Кониський)