ГНІТИ́ТИ
, гнічу́, гні́тиш, недок.
1
. що.
Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь
. Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому
(К. Гордієнко)
;– Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося
(М. Стельмах)
.2
. кого, що, перен.
Спричинятися до пригніченого стану; викликати важке й болісне почуття
. Мабуть, нікуди цього літа не поїду – і це гнітить мене
(М. Коцюбинський)
;Оксану вже починало гнітити мовчання
(А. Головко)
.3
. кого, що, перен.
Піддавати гніту, утискам; гнобити, пригноблювати
. – Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче
(Марко Вовчок)
;Литовці не гнітили українців національно, а навпаки, самі переймали українські звичаї, мову й письменство
(А. Кащенко)
;Цей майже незалежний оседок озброєних розбійників гнітить усе місто
(Р. Іваничук)
.4
. що і без дод.
Випікаючи хліб, коровай і т. ін., надавати йому золотисто-коричневого кольору
. Хіба я знаю силу твоєї печі – чи вона гнітить, палить, чи, може, зовсім ледача – з поганої глини?
(К. Гордієнко)
;Перепілка цілу ніч Підкладала дрова в піч, Щоб варила, щоб гнітила Й коровай спекла до діла
(М. Стельмах)
.◇
(1)
Гніти́ти се́рце (ду́шу, се́рде́нько)
– виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття
.Журба невимовна гнітила його душу і серце...
(Панас Мирний)
;Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця
(П. Грабовський)
;Забула
[дівчина]
й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить?(Леся Українка)
;До ранку не зімкнув
[Андрій]
уже очей. Все думав з тривогою про Катерину. Бачив її портупею, бачив її очі, повні сліз .. І серце гнітило якесь тяжке передчуття(І. Багряний)
.