ПРЕТЕНСІ́ЙНИЙ

, а, е, зах.

Прикм. до прете́нсія.

Чи ж мав Федір право судити Рафаеля? Чи не був він сам для когось іншого такий самий нестравний

[неприйнятний]:

претенсійний, порожній, душа на ходилицях..?

(Е. Андієвська)

;

Навіщо він згодився йти до каварні? Замість спати дома, він мусить слухати претенсійне верзіння жінки, може й вродливої, але надто балакучої й наївної

(В. Домонтович)