ПРЕ́ФІКС
, а, ч.
1
. лінгв.
Значуща частина слова, що стоїть перед коренем і служить для творення нових слів або форм слова; приросток (див. при́росток
2
).Легко виокремлювана завдяки префіксу інтер- запозичена основа -нет у загальномовному вжитку функціонує в кінцевій позиції найменувань локальних і регіональних мереж, наприклад, “укрнет”, “євронет”
(з наук. літ.)
;З рідної мови ми дійшли вже до наростків, або суфіксів, як тепер кажуть, а я з приростками, тобто префіксами, ніяк собі ради не дам
(Б. Антоненко-Давидович)
;Префікса можливості безмежні. Пари слів, що змістом протилежні, префікс може в значеннях зрівняти
(Д. Білоус)
.2
. спец.
Початок рядка (послідовності символів), який визначає належність до певних програм, об'єктів, тип даних, зону їхньої дії і т. ін.
Спеціальний тризначний код, з якого починається телефонний номер, і є префікс. Його ще називають кодом оператора мережі
(з наук.-техн. літ.)
;Мова програмування Visual Basic містить значну кількість вбудованих констант. Всі вони мають префікс vb
(з навч. літ.)
.