СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ГНІТИ́ТИ
, гнічу́, гні́тиш, недок.
1
.
що.
Давити на що-небудь; стискувати, спресовувати що-небудь
.
Коло комбайна екскурсія зажадала, щоб заводи зробили таку машину, яка гнітила б січену солому
(К. Гордієнко)
;
– Мати чогось довго колотила масло, гнітила сир, то й мені не спалося
(М. Стельмах)
.
2
.
кого, що, перен.
Спричинятися до пригніченого стану; викликати важке й болісне почуття
.
Мабуть, нікуди цього літа не поїду – і це гнітить мене
(М. Коцюбинський)
;
Оксану вже починало гнітити мовчання
(А. Головко)
.
3
.
кого, що, перен.
Піддавати гніту, утискам; гнобити, пригноблювати
.
– Та він мовчки усіх вас гнітить, під ноги собі топче
(Марко Вовчок)
;
Литовці не гнітили українців національно, а навпаки, самі переймали українські звичаї, мову й письменство
(А. Кащенко)
;
Цей майже незалежний оседок озброєних розбійників гнітить усе місто
(Р. Іваничук)
.
4
.
що і без дод.
Випікаючи хліб, коровай і т. ін., надавати йому золотисто-коричневого кольору
.
Хіба я знаю силу твоєї печі – чи вона гнітить, палить, чи, може, зовсім ледача – з поганої глини?
(К. Гордієнко)
;
Перепілка цілу ніч Підкладала дрова в піч, Щоб варила, щоб гнітила Й коровай спекла до діла
(М. Стельмах)
.
(1)
 
Гніти́ти се́рце (ду́шу, се́рде́нько)
виклика́ти тяжкий настрій, болісне відчуття
.
Журба невимовна гнітила його душу і серце...
(Панас Мирний)
;
Моє серце слізьми повне, Щось важке, щось невимовне Гнітить душу без кінця
(П. Грабовський)
;
Забула
[дівчина]
й кохання моє в одну мить? І тугу, що й досі серденько гнітить?
(Леся Українка)
;
До ранку не зімкнув
[Андрій]
уже очей. Все думав з тривогою про Катерину. Бачив її портупею, бачив її очі, повні сліз .. І серце гнітило якесь тяжке передчуття
(І. Багряний)
.