ПОСПОЛИ́ТИЙ

, а, е.

іст.

На Україні до середини XVII ст. – належний до міщан або до селянства, згодом, у другій половині XVII–XVIII ст., – належний до селян

Батько й чоловік її повинні були йти до війська Хмельницького, бо до нього йшли всі – і не тільки козаки, а навіть міщани й посполиті люди

(А. Кащенко)

;

Зібрався люд перед Михайликовою оселею: старшина і вояки, духовні і люди думні і весь нарід посполитий

(Н. Королева)

у знач. ім. посполи́ті,

тих,

мн. (одн. посполи́тий,

того,

ч.; посполи́та,

тої,

ж.), заст.

Селяни

[

Ткаля

Принцеса ж мусить бути до кінця

[турніру],

щоб найгіднішого надгородити своїм вінцем.

[

Швачка

Велика честь лица́рству! Колишня босоніжка, посполита, і стану подлого

[підлого]

і роду незначного, судити має гідності лица́рські

(Леся Українка)

;

За смерть хлопа пан хіба що сорок гривень заплатить, а спричинися до цього посполитий чи козак, то й життям не відкупиться

(П. Панч)

;

Як дивувалося все зацне панство й посполиті, нетямлячись, чи то царівна, чи королівна, чи зоря ясна в палатах засіяла

(О. Забужко)

;

Некозацьке населення Запоріжжя часів Нової Січі (1734–1775 рр.)

– Як старшина з гетьманом розпорядила, так і зосталось. Давай посполитий до скарбу і подачку од диму, давай і підводу, і греблі по шляхах гати, а козак, бач, нічого того й не знає

(П. Куліш)

;

Старі вольності, запроваджені ще Богданом Хмельницьким.., поволі царями урізувалися, скорочувалися, так що простому козакові, а особисто бідному посполитому ставало жити все важче і важче

(В. Малик)

розм.

Який належить до звичайних людей, простого народу

Олігархи, нардепи, бізнесмени, очільники .. і попзірки – ось він, золотий фонд суспільства, його неоціненний скарб. Всі інші – це маса, це посполите тло

(Л. Костенко)

;

Характерний для людини простого походження

У пана Бумблякевича не було жодної риси, яка б промовляла про шляхетність. Небіжчик мав посполиту фізію і поведенцію

(Ю. Винничук)

;

у знач. ім. посполи́ті,

тих,

мн. (одн. посполи́тий,

того,

ч.; посполи́та,

тої,

ж.).

Звичайні люди, простий народ

Вікторові здавалося, що Григорій Мицай, борець за європеїзацію нашого письменства, сам би, власними грудьми, перегородив би нам, посполитим, шлях до Європи

(Олекса Ізарський)

;

Тема ЗМІ вочевидь зараз Вадима не пече, грядуще виборче цунамі означає для нього щось інше, ніж для нас, посполитих

(О. Забужко)

;

Політики, якщо хочете мати хоч дещицю ілюзії любові посполитих, тримайтеся у допустимих межах фізичної форми!

(С. Процюк)

;

Звичайний, простий

Як часто все починається з маленького, зовсім буденного й посполитого слівця!

(П. Загребельний)

;

Бабця звикала до дивного присмаку зятевого густого варення з цілих волоських горіхів, такого несхожого на посполитий смак її яблучного повидла

(Н. Сняданко)