СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОСПІ́НУТИ
1
ПОСПІВА́ТИ
2
, а́є, недок., ПОСПІ́ТИ, і́є, рідко ПОСПІ́НУТИ, не, док.
1
.
Ставати стиглим (про плоди рослин); достигати, дозрівати
.
Ось зажовтіла за нивою нива, Ось поспіває і сиплеться колос...
(Я. Щоголів)
;
Вже й літо настало, А там жнива, бо і жито Поспівати стало
(Леся Українка)
;
Оце поспінуть полуниці, Насуне миру – повен ліс
(І. Манжура)
;
Вдовине жито поспіло, та нема кому його жати
(М. Коцюбинський)
;
Коли поспіє виноград – Додолу гнуться ніжні віти...
(М. Рильський)
;
У діда Свирида поспіли сливи
(В. Чемерис)
;
// 
Ставати цілком готовим, звареним, запеченим і т. ін. (про страви)
.
Там іде веселий гомін, Мила пісеньку співа, І огнем палає комин, І вечеря поспіва!
(Я. Щоголів)
;
Всі посідали просто неба і, доки поспівала печеня, з вигуками кружляли вино
(Валерій Шевчук)
;
Сама
[Христя]
скора та й дрова – не солома, – хвилинкою страва поспіла
(Панас Мирний)
;
Доки в баби поспіють книші, у діда не буде душі
(І. Кириленко)
;
– Картопля вже готова. І куліш скоро поспіє
(Є. Гуцало)
;
// 
перев. док., перен., розм.
Ставати таким, як потрібно, досягати певної кондиції
.
Як піч уже поспіла, от коровай посадили
[жінки]
на лопату
(Г. Квітка-Основ'яненко)
.
2
.
перен., розм.
Досягати, набувати завершеності в розвитку
.
– І прирадили зібрати в одно огнище всі сили, щоб велике, спільне діло поспівало і росло
(І. Франко)
;
* Образно.
Ліг Іван у своєму курені та й заснув богатирським сном, коли чує – хтось його кличе і голос той схожий на голос дідуся: – Вставай, друже, твоє щастя поспіло!
(А. Шиян)
;
// 
перев. док.
Ставати дорослим, досягати повноліття
.
Вона вже поспіла: їй уже двадцять два годи
(Ганна Барвінок)
;
// 
перев. док.
Виростати, вигодовуватися (про тварину)
.
– Бач, який молодий баранчик поспів за літо. Випасся, по стерні, по колоссю ходив
(М. Малиновська)
.