ПОСМІ́ТНИК

, а, ч., зневажл.

Той, хто здійснює ганебні, підлі, мерзенні вчинки; сміття (у 3 знач.)

Якийсь піп, після того як губернатор висік різками двох старшин, став казати, що старшин не можна сікти. Урядник-посмітник .. вступився за губернатора

(О. Кониський)

;

Уживається як лайливе, образливе слово

– А бодай тобі... посмітнику ти..!

(Сл. Б. Грінченка)

;

– Та чи тямиш ти, посмітнику, що, аби позбирати всі кулі, які решетили Себастіяна, можна було б галушок наварити?

(М. Стельмах)