СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОСЕ́СОР
, а, ч.
1
.
іст.
Власник посесійного підприємства
.
Уярмлений люд, що терпів до останнього, підвів тепер голову .. Посесори, економи, шляхта і євреї, зачувши це, притьмом кидали села й шукали притулку в найближчому замку
(М. Старицький)
;
– Я лихвар. Тепер скажу вам більше: я розкинув сіті по всім повіті. Не знайдете тут дідича, не знайдете посесора, не знайдете урядника, що не сидів би більше або менше в моїй кишені
(І. Франко)
;
– Я побачив нестерпну бідність і неймовірне, просто-таки жахливе пригнічення селян панами, посесорами та економами-шляхтичами
(Валерій Шевчук)
.
2
.
заст.
Орендар державного маєтку
.
Через те що більша частина державних маєтків Правобережної України здавалася посесорам в оренду, селяни виконували панщину, інші повинності, тобто мало відрізнялися від поміщицьких селян-кріпаків
(з навч. літ.)
;
// 
розм.
Взагалі той, хто орендує землю, маєток і т. ін.; орендар
.
Поробились
[багатії]
.. управителями, посесорами невеличких маєтків
(Панас Мирний)
;
Маєток був панський. Але пана ніхто і в вічі не бачив. Користь із його
[нього]
брав посесор
(В. Еллан-Блакитний)
;
– Якщо в пана погано, то в посесора ще гірше
(З. Тулуб)
.