ПОРИ́ПУВАТИ
, ую, уєш, недок., чим і без дод.
Періодично, раз у раз рипіти, утворювати або робити чимсь рипливі звуки
. Маруся брала життя таким, яким воно їй давалося. Любо їй було чути себе загальною пестійкою, любо збігати сніжною стежкою, порипуючи черевичками
(Г. Хоткевич)
;В повітрі пахло весною. Сніг ще порипував під ногами, але вже чорніла земля
(Н. Рибак)
;Зал притих, насторожився. Стало чути, як голосно і важко дихають перші ряди, порипують лави під стіною
(В. Кучер)
;Порипували ярма, повільно котились вози
(О. Гончар)
;Жора відсунув убік стілець, скособочився на ньому і став порипувати гармошечкою
(В. Шкляр)
.