ПОКОПА́ТИСЯ

, а́юся, а́єшся, док.

у чому і без дод.

Копатися (у 1 знач.) якийсь час

Струмка вони не знайшли, зате натрапили на обнесені металевими сітками мініатюрні садки й городи міських жителів, любителів покопатися в землі

(В. Малик)

;

Я сам швидко захворію, якщо не матиму змоги у вільний час покопатися у себе на городі

(М. Руденко)

у чому, розм.

Копатися (у 2 знач.) якийсь час

З грошей, що дід йому дав, гривеник тільки й зостався .. Покопався.., знайшов того останнього гривеника

(А. Тесленко)

;

Вона мовчки покопалася в портфельчику й дістала табель

(Л. Смілянський)

;

Лужинський покопався в якихось речах в кишені і, нарешті, дістав невеличкий зім'ятий папірець

(Іван Ле)

;

Я .. покопався в першій валізі, знайшов чорні військові штани

(С. Жадан)

у чому, коло чого, перен., розм.

Копатися (у 3 знач.) біля чого-небудь якийсь час

– Покопайтеся краще в нашому радіопередавачі, може, пошкодження в ньому і не такі вже складні

(В. Владко)

◇

(1)

Покопа́тися в свої́й голові́

–

подумати, обміркувавши все, зважити на що-небудь

Сама у своїй голові покопайся, у своїй душі порийся та й спитай себе: чи винувата ти, чи ні?

(Панас Мирний)

;

Можливо, якби покопався

[Макар]

у своїй геніальній голові, то навіть згадав би прізвище Мкртчян, що його носив знатний бакинський нафтовик Акоп, який приїздив до Борислава обмінюватися досвідом з тамтешнім трестом озокеритових шахт

(В. Шкляр)

;

(2)

Покопа́тися в свої́й па́м'яті

–

змусити себе згадати що-небудь

Він глянув на Таню здивовано, мить покопався у своїй пам'яті, нічого там не знайшов

(В. Собко)

;

Іноді достатньо добре подумати та покопатися у своїй пам'яті, аби придумати цікаву гру для своїх дітей

(із журн.)