ПОКОПА́ТИ
, а́ю, а́єш, док., що.
1
. Скопати (у 1, 2 знач.) все або багато чого-небудь
. Жінки покопали огороди, пообсівались люди яриною...
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;Ще восени і рано навесні посадили за її плануванням молоді деревця, покопали грядки для її улюблених квітів
(О. Іваненко)
.2
. Викопати багато заглиблень, ям, колодязів і т. ін
. Ой, покопали ями Та глибокії під нами... Ой, попадайте в ями, Воріженьки, самі!
(з народної пісні)
;– Ми тутечки, – кажуть, – і обгніздились, і колодязі покопали, і обсіялись
(О. Стороженко)
;– Відремонтував я достроково всі трактори, всі комбайни, весь інвентар .. Механізував усі ферми, покопав ставки...
(Остап Вишня)
;Звідкись приїхали юнаки і дівчата: покопали ямки, а потім почали садити в них молоді деревця
(В. Бичко)
;Наїхали з Московщини все пани, Покопали канавами долини
(Ю. Мушкетик)
.3
. Викопати з землі все або багато чого-небудь
. Стара у вічній темноті Давно для себе покопала Цілющі трави на путі
(П. Воронько)
;Восени сорок другого року в неділю перед Покровою, коли вже бульби покопали, надумали дівчата з їхнього Млинища .. на ярмарок вибратися
(В. Лис)
.4
. Копати (у 1–3 знач.) якийсь час
. Ґречний капітан уже кілька разів поривався запропонувати свої послуги Олі, покопати замість неї
(М. Білкун)
;Покопали ми з годину, раз по раз відпочиваючи, врешті сіли на межі відпочити
(П. Запаренко)
;– А чи не досить на сьогодні? – мовив нарешті. – Потім іще покопаємо. Завтра... чи коли час буде...
(І. Андрусяк)
.