СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОКО́НАНИЙ
, а, е, рідко.
Дієпр. пас. до покона́ти 2
.
Серцем відчували
[в'язні],
що фашисти будуть поконані, вірилося тільки в це, жилося тільки цією надією
(П. Загребельний)
;
Дім .. завжди ставить до мешканців свої вимоги, і той, хто лишається жити сам у такій великій оселі, вступає з нею в неоголошену війну, в якій рано чи пізно буде поконаний (адже оселі тривкіші, вони живуть довше за людей!)
(О. Забужко)
;
// 
у знач. ім. поко́нані,
них,
мн.
Ті, кого поконали
.
Переможець лишився сам із сумними думками. Знав, що їмость не жартує. Заблизько підступив, переслідуючи поконаних. Тікаючи, вони зловили переможця на аркан, по-татарськи
(Л. Мартович)
;
Налітали на турецькі береги так зненацька, що не чули власного віддиху, і зникали ще швидше, ніж долинали до них стогони й плачі поконаних
(П. Загребельний)
.