ПОКОМА́НДУВАТИ

, ую, уєш, док.

Командувати якийсь час

Він тоді з жалем подумав: “Над такою жінкою дідька лисого покомандуєш...”

(М. Стельмах)

;

Любить Яринка пошуміти, покомандувати, а понад усе любить похвалитися своїм багатющим табірним досвідом

(Л. Письменна)

;

– Капiтане, дозвольте покомандувати системами зовнiшнього спостереження

(О. Авраменко, В. Авраменко)

розм.

Те саме, що скома́ндувати.

– Давайте грати в чого! – покомандувала Ватя, – в сусіда або в квітник. Чого ми будемо дурно сидіти?!

(І. Нечуй-Левицький)