ПОКОЛОТИ́ТИ

, лочу́, ло́тиш, кого, що.

Док. до колоти́ти.

Надя неначе прокинулась і механічно поколотила чай ложечкою

(І. Нечуй-Левицький)

;

Він нахмурився і сердито поколотив каламутну рідину в чорнильниці

(М. Чабанівський)

;

– Тьотю Олю, .. Ви там поколотіть

[суп]

як слід, щоб густіше вийшло

(П. Запаренко)

;

– Я .. сильно поколочу тебе, щоб ти проснувся

(М. Кідрук)