ПОКОЛОБРО́ДИТИ

, джу, диш, док., розм.

Колобродити якийсь час

Хміль не рятував, хоч і тверезість не лякала. Добу-дві можна і поколобродити. Наостанок

(Любко Дереш)

;

Згадуючи своє дитинство, я розумію, що іноді треба відпускати ситуацію і давати доньці можливість поколобродити

(з газ.)

;

* Образно.

Березень на восьмий день любить поколобродити: морозом пишається і на ніс усідається

(приказка)