ПОКОЇ́ВКА
, и, ж.
1
. Служниця, яка прибирає кімнати та виконує деякі інші хатні роботи, крім готування їжі
. Сніг мете степами, Вітер порохами, Покоївка в хаті робить те Щіткою своєю
(І. Франко)
;За Юзею йшла покоївка з кошиком, повним стрічок
(Леся Українка)
;Люба почервоніла: було неприємно, що мати знову гримає на покоївку чи куховарку
(П. Кочура)
;Едик кидає речі куди попало, потрібно спеціальну покоївку, щоб доглядала за ним
(Ю. Мушкетик)
;– Аліса сама прибирає в своїх кімнатах, вона не тримає покоївки
(О. Авраменко)
.2
. Робітниця в готелі, яка прибирає кімнати
. У процесі прибирання готелю покоївка використовує особливий візок, в якому є все необхідне: відсік для брудних речей, чиста постільна білизна й рушники, арсенал засобів для чищення й дезінфікування, губки та ганчірки різного призначення
(із журн.)
.