ПОКОПИ́РСАНИЙ
, а, е.
1
. Дієпр. пас. до покопирса́ти 1
. Покопирсана вибоями дорога, рвучкий, колючий вітер, трусіння візка, скажений біг конят згори, – все стало затишним, дорогим, тужно-солодким
(В. Винниченко)
;Кожен метр плацдарму ще прострілювався ворожою артилерією, навіть мінометами, і схили долин були старанно і густо покопирсані вирвами снарядів і мін
(О. Копиленко)
;Листям покопирсане дзеркало вабило погляди зблизька й здалеку
(Олекса Ізарський)
;//
покопи́рсано, безос. пред.
Алеї перетинали зрізані столітні дерева – заслони й накати. Клумби покопирсано індивідуальними окопчиками
(Ю. Смолич)
;Все було покопирсано, покопано, в ямах...
(І. Багмут)
.2
. у знач. прикм.
Укритий ямами, заглибинами; поколупаний
. Діл був увесь сколупаний, покопирсаний, неначе на йому
[ньому]
три дні стояла череда(І. Нечуй-Левицький)
;На обличчі .. не було живого місця. Все воно у ранах, покопирсане, обпалене
(Г. Коцюба)
;Це була широка бита дорога в кар'єри, покопирсана, нерівна, всипана щебенем, брилами
(І. Сенченко)
;Ручка
[молотка]
грубо оброблена, покопирсана, місцями навіть обпалена(В. Барка)
;Ось сліди від його колін, покопирсаний мох
(О. Бердник)
.