ПОКО́Н

, у, ч., заст.

Звичай (у 1 знач.), закон (у 2, 5 знач.)

День пробiг, як промiнь, бо до землянки приходили, як велiв покон, простi люди Будутина, й усi вони несли свої дари

(С. Скляренко)

;

Дбатиму про плем'я, як про свій рід, а віче поважатиму, як поважаю звичаї і покон предків наших!

(В. Малик)

;

Помер він, піклуючись про благо землі нашої, покон і честь велять віддати йому достойну шану

(Д. Міщенко)

;

Закон і покон племені руського й полянської землі змушував одкривати перед гістьми й ворота, й хороми, й серце

(І. Білик)