ПОКО́ЛЕНИЙ

, ПОКО́ЛОТИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до поколо́ти 1, 3, 4

Косарі .. натруджені долоні показували, порепані й стернею поколені ноги виставляли

(Л. Юхвід)

;

Наші босі ноги були геть чорні й поколені

(С. Андрухович)

;

Дивлюсь, і серце бистреє і мліє, і тремтить... багнетами поколота старшина вся лежить

(В. Сосюра)

;

Тим часом хлопець, весь поколотий і закривавлений, намагався примоститися на дереві якось так, щоб менш боліло

(Ю. Покальчук, пер. з тв. Е. Берроуза)

;

Добравшись додому, він одразу ж узяв ножівку і почав відпилювати товстий край бивня, що був поколений тріщинами

(І. Багмут)

;

поко́лено, поко́лото, безос. пред.

Зчинився ревний бій... Всі думали: пропав з Поцієм і Матвій. Аж ні: ні першого, ні другого не вбито, Хоча поколото обох, неначе сито

(М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича)

;

Зловмисники встигли розрізати стовбур на десять метрових колодок, половину із них було вже поколото на заготовки

(із журн.)

;

Обстеження показало, шо мармурові елементи будівлі пошкоджено: сходинки розбито, мармур поколено

(з газ.)

у знач. прикм.

Який поколовся, потріскався

Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни

(М. Коцюбинський)

;

Мати наша – сивая горлиця, Все до її серденька горнеться, .. Місяць – не поколотим золотом, А береза – вранішнім солодом

(Б. Олійник)

;

Потовкшись кілька хвилин ногою у в'язкій кучугурі і виплюнувши в неї спересердя кавалок з десяти жувальних гумок, Бодя несподівано помітив, як добре втоптується маса в здиблений і поколотий асфальт, якою рівною поверхнею огортає діри і впадини

(І. Роздобудько)