ПОКЛЕПА́ТИ
, поклепа́ю, поклепа́єш і покле́плю́, покле́плеш; мн. покле́плять; док.
1
. що.
Док. до клепа́ти.
По обiдi спочивали, Гострi коси поклепали
(з народної пісні)
;– Таки гарно, а як поклепаєте зараз коси – піде ще краще
(М. Сиротюк)
;Пора наставала гаряча, весняна: сапи полільницям поклепай, лопати, ножі для культиватора нагостри
(А. Михайленко)
.2
. що.
Клепати якийсь час
. Часом і досі ще здається мені, що й зараз поклепай хто-небудь косу під моїм вікном, я зразу помолодшав би, подобрішав і кинувся до роботи
(О. Довженко)
.3
. кого, діал.
Постукати, поплескати кого-небудь по чому-небудь
. Наум Безумович сам себе по колінах поклепав, Хоч не рад був, що сам на той дотеп не впав
(І. Франко)
;Він поклепав свого коня по шиї
(О. Кобилянська)
;Василенко весело поклепав мене по плечу
(Р. Федорів)
;Я поклепав Барабаша по загривку
(Л. Кононович)
.