ПОКИ́НУТИСЯ
див.
покида́тися
1
.ПОКИДА́ТИСЯ
1
, а́ється, а́ємося, а́єтеся, недок., діал., ПОКИ́НУТИСЯ, нуся, нешся, док., кого, чого.
Відмовлятися (у 1, 3 знач.), змінювати (у 4 знач.) погляди, переконання і т. ін.
Потурайчин був його послідньою надією. Не міг її покидатися
[Славко]
ніяким світом(Л. Мартович)
;Зісохла
[зсохла Марійка]
, мов скіпка, а [Івоніка]
передчасно постарівся. Чи жаль, чи тяжка праця їх так позбавила із сил? Здається – одне й друге. З ніким не зносилися і жили лише, як здавалося, для своєї землі і для своєї худоби, а праці не покидалися(О. Кобилянська)
;А що, як я зупиню Юру ось тут на кілька мінут
[хвилин],
дам їм зустрінутися обом, а тоді, певна річ, Микола не покинеться Юри і Юра при свідку не буде міг [не зможе]
зробити свойого [свого]
діла(І. Франко)
.