ПОКВА́ПНІСТЬ

, ності і ности, ж.

Властивість за знач. поква́пний.

Коли він вимовив своє ім'я, воно для Андрієвого вуха прозвучало занадто вже фальшиво. До того ж поквапність і демонстративність доведення того імени до Андрієвого відома була занадто вже підозріла

(І. Багряний)

;

Не поспішав

[Мухтаров]

подавати руку і в думці прощав поквапність і недоречність фрази Любові Прохорівни

(Іван Ле)

;

Максим розумів, що Романов ніяк не хоче виправдати його поквапності повернутися якомога скоріше до передвоєнних справ

(Н. Рибак)