СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКВИТА́ТИ
, а́ю, а́єш, док., що, рідко.
1
.
Дати розписку про щось
.
Власник квартири вимагав від батька, щоб він поквитав і зазначив грошове зобов'язання
(з мемуарної літ.)
;
// 
Повністю розрахуватися
.
Тільки народ може поквитати наші борги. Йому й сплачуймо – він безсмертний!
(Б. Антоненко-Давидович)
.
2
.
перен.
Звести рахунки з ким-небудь; зробити щось у відповідь на чиїсь дії, вчинки
.
Запорожцям вдалося поквитати один м'яч перед перервою після штрафного удару
(з газ.)
.