СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКВИЛИ́ТИ
, лю́, ли́ш, док.
Квилити якийсь час
.
Постояв він
[Антін]
трохи, постояв, поквилив, потім прожогом кинувся до порога в куток, де стояли рогачі, кочерги, лопати й макогін, вхопив макогона
(І. Нечуй-Левицький)
;
Тільки ж Малушi було важче, нiж їм, бо коли людина приходить на пожарище, вона може потужити й сльозами вгамувати свiй біль, над зруйнованим своїм гнiздом пташка може закричати, поквилити...
(С. Скляренко)
;
* Образно.
В запалій тиші вже не розбереш, де тінь, де сутінь, де ніч, і далекий вогник – свічечка померлому дневі, і поквилить, поголосить самотній гудок...
(М. Фішбейн)
.