СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ПОКВА́ПЛИВО
.
Присл. до поква́пливий; дуже швидко, поспішно
.
Іван зразу цікаво і поквапливо ловив очима ті подорожні подробиці
(І. Франко)
;
Недовго збиралися, другого дня по обіді поквапливо виїхали на південь
(А. Хижняк)
;
Професор на якусь мить затримався, потім поквапливо подав мені руку
(І. Росоховатський)
;
Танки стрiляли рiзко, поквапливо, нервово
(П. Загребельний)
.