На дереві біля хати ворони трохи покаркали й полетіли до лісу

– Як би там не було, – перечекавши біль у боці, буркнув воєвода, – а я житиму. А ти, орле запорозький, гнитимеш у землі! – Хоч круки й довше живуть, та я їм не заздрю! – відповів Сулима. – Хай собі каркають! – І покаркаєм! – закричав Сава Кононович. – На твоїй могилі!