СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВВЕ́РГНУТИ
ВВЕРГА́ТИ
(УВЕРГА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВВЕ́РГНУТИ (УВЕ́РГНУТИ), ВВЕ́РГТИ (УВЕ́РГТИ), гну, гнеш; мин. ч. вверг, вве́ргнув, ла, ло; док., кого, що, книжн.
1
.
Кидати, силою поміщати і т. ін. когось, щось куди-небудь
.
Йосип, якого за намовою увергають в темницю, вийшовши, отримує владу над усім Єгиптом
(з рел.-церк. літ.)
;
– Великий княже і василевсе Русі! – засміявся Святополк. – Тобі мало того, що ти вверг мене в цей поруб, хочеш познущатися з мене?
(С. Скляренко)
;
[
Ганна
:]
Покарає її
[Орину]
Господь Бог наш і ввергне у пекло, і горіти буде
(В. Собко)
.
2
.
перен.
Утягувати кого-, що-небудь у щось (звичайно несприятливе, небезпечне і т. ін.)
.
Він вирушає в своє рідне місто відвідати свого дядечка й увергає себе в неймовірні пригоди
(із журн.)
;
Ми виступаємо не проти Туреччини, а проти свого рабського становища, в яке ввергла нас Порта
(В. Малик)
;
// 
Приводити кого-небудь у якийсь стан (звичайно неприємний, тяжкий і т. ін.)
.
Безпорадний, з онімілими ногами, що вже не слухалися, волав одного – більше не виринати з забуття, до якого ввергало його уже не вперше
(Г. Колісник)
;
Ввергло бабу в лихоманку, Оком за ніч не звела
(С. Воскрекасенко)
.