ПОДРУЖИ́ТИ
, ужу́, у́жиш, док.
1
. з ким і без дод.
Стати друзями з ким-небудь; заприятелювати
. Якби ви з нами подружили, Багато б дечому навчились!
(Т. Шевченко)
;Він випадково зустрів людину – вчителя з того самого містечка, з якого походив Донець. Розговорилися, подружили, бо мали чимало спільних знайомих серед колишніх студентів
(І. Багряний)
;Перше, що вона зробила, це подружила із Сонькою. Із Сонькою, яку терпіти досі не могла
(А. Дімаров)
;//
Виявити взаємну прихильність, відданість, довір'я один до одного
.Ми подружили, до праці охочі, Ми побраталися в доброму ділі
(А. Малишко)
.2
. кого.
Зробити друзями кого-небудь з кимсь; здружити, збратати
. Доля звела їх, молодих партизанів, подружила і навік побратала
(М. Чабанівський)
;– Дякую долі, що подружила нас у дитинстві і провела, взявши за руки, через ціле життя!
(В. Малик)
.3
. кого, розм., рідко.
Те саме, що одружи́ти.
Взяли їх поблагословили та й подружили, та таке весілля справили, що увесь мир скликали
(Сл. Б. Грінченка)
;Ще як дитиною був
[Чуйкевич],
то старі Кочубеї змовлялися з його батьками, що подружать своїх дітей(Б. Лепкий)
;Він прийшов у худфонд після художнього училища, подавав, як і я, надії і був, як і я, неодруженим. Отож нас і подружили .. колеги. І весілля справили
(Г. Тарасюк)
.4
. з чим, перен., розм.
Док. до дружи́ти 2
. Витягнувши із своєї маленької скриньки потертий томик Пушкіна, пішов
[Грабовський]
до річки. Давненько вже подружив з цим томиком(М. Сиротюк)
;Бажаю тобі, читачу, більше подружити з граматикою – наукою про життя слова у його граматичних зв'язках з іншими словами та думкою
(з наук.-попул. літ.)
.