ПОГО́РДЛИВО

, рідко ПОГІ́РДЛИВО.

Присл. до пого́рдливий, погі́рдливий.

Софія погордливо крізь сльози засміялась

(Леся Українка)

;

Якась підстаркувата міщанка поважно розсілась на канапі й, погірдливо смакуючи кожне слово, розповідає про власне життя

(М. Івченко)

;

Парасковії Федорівні він злегка кивнув головою, на хлопців зиркнув зневажливо і погордливо

(О. Іваненко)

;

Дівчина проводила ноші поглядом, насупилася погордливо

(Люко Дашвар)