СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОВОРКУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, док.
1
.
Воркувати (у 1 знач.) якийсь час
.
Поворкувала голубка ще трохи, потім схилила голівку і сором'язливо промовила: – Це для тебе, для твоїх братів не співала б...
(з казки)
.
2
.
перен.
Воркувати (у 2 знач.) якийсь час
.
Виглянь же, пташко, Моє серденько, Поки близенько, Та поворкуєм...
(Т. Шевченко)
;
Тимченко прийшов після того, як Олена Кир[иловна] написала, що все уже впорядкувала. Він поворкував з нею й [перейшов] на гроші
(М. Грушевський)
.