СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОВОЛО́КА
2
, и, ж.
1
.
Тонкий шар, наліт чого-небудь на поверхні чогось
.
Криницю покрила поволока ржава...
(Уляна Кравченко)
;
Сагайдачний набирав повні жмені перегною, розтирав у долонях, шукав білуватої поволоки, наче від вивареної солі
(З. Тулуб)
;
* Образно.
Тонка, хоч блискуча поволока легко набутої культури .. облітала з нього, і світлійший князь виявляв первісні інстинкти підмосковського громила
(Б. Лепкий)
;
// 
Тонка плівка, що застеляє очі
.
Він міг годинами мовчки дивитися в ласкаві очі, оповиті блакитною поволокою
(О. Гуреїв)
;
Я страшенно втомився, кривава поволока застилала мої очі, я падав на кілкий пісок
(І. Росоховатський)
.
2
.
Те саме, що па́волока.
Чогось містечко називають Паволоч – волока, зав'язка від постолів. А може – шовк. А може – поволока
(Л. Костенко)
;
Олег вернувся до Києва з великою добиччю – привіз золото, поволоки (дорогоцінні тканини), овочі, вина, всякі прикраси...
(з наук. літ.)
;
Повиті прозорою поволокою, синіли в далині високі гори
(Я. Качура)
;
Небо затягається сірою поволокою, подуває вітерець і починає посівати дрібний осінній дощик
(У. Самчук)
;
Все було, як і раніш: дерева спокійно зеленіють, і день тихий – ні сонячний, ні хмарний, в теплій поволоці імлистій
(О. Гончар)
;
Серпень, ріка, невимовно солодка, плинуть будівлі старої сецесії, чиста й тонка світляна поволока вкрила дерев полудневі процесії
(Ю. Андрухович)
.
О́чі з поволо́кою
(1)
 
[Мрі́йна] поволо́ка спа́ла з оче́й
хто-небудь правильно зрозумів те, що раніше усвідомлювалось по-іншому
.
Приємне марево раптом розвіялось, мрійна поволока спала з очей – дівоче серце розкрилося іншому, – прийшла твереза думка, хлопець охляв, осунувся
(К. Гордієнко)
.