ВАСА́Л

, а, ч.

У середні віки в Західній Європі – феодал, який одержував від заможнішого феодала-сюзерена земельні ділянки й заступництво, за що виконував для нього ряд повинностей

Зміст його

[роману “Тристан та Ізольда”] –

фатальне та нещасливе кохання лицаря-васала Тристана і його королеви Ізольди Злотокосої

(Леся Українка)

;

Головним обов'язком васала було несення за свій рахунок військової служби протягом певного строку (звичайно 40 днів на рік), крім того, васал повинен був брати участь у суді й раді сеньйора, утримувати його зі свитою, робити деякі грошові внески і т. ін.

(з наук. літ.)

;

Великі феодали, стаючи васалами верховного сеньйора – короля і отримуючи від нього землі, у свою чергу мали васалів – дрібніших феодалів і дарували їм земельні володіння

(з наук. літ.)

;

Назва знатних підданих (у Росії, в Україні і т. ін.), які служили цареві, князеві, виконуючи їхню волю

Ставши вірним васалом Потоцького.., Горленко відчув, що доведеться перебудувати все своє життя

(З. Тулуб)

;

Велику допомогу подавали Димитрієві його васали, бояри і духовенство

(з навч. літ.)

перен.

Підлегла, залежна особа, країна і т. ін.

Не залишили своїх давніх намірів поневолити українські землі також султанська Туреччина і її васал – Кримське ханство

(Ю. Мушкетик)