СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ПОВА́ЛЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ПОВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., кого, що.
1
.
Примушувати впасти, силою перекидати
.
По часі він знов зводиться й знов уперто лізе битися .. Розганяюся й, з останньої сили, повалюю його та спускаю в яр
(У. Самчук)
;
Повалюють
[дядьки]
в ріку румунський прикордонний знак
(М. Матіос)
;
Одним змахом кулака повалив він шинкаря на землю
(Панас Мирний)
;
Пальта наші роздуває вітер і намагається повалити нас на землю
(Ю. Яновський)
;
Я – бігом .. – та повалив соняшника одного, другого
(О. Довженко)
;
– Моя помста буде жахливою! – вигукнув пан Ліндер і, одним стрибком доскочивши магістра, повалив його на підлогу
(Ю. Винничук)
;
// 
Убивати, умертвляти
.
Тури, медведі, дики – се небезпечні противники; стрілами з луків рідко кому удається повалити такого звіра
(І. Франко)
;
Старшина вихопив миттю револьвер і повалив бандита на місці
(А. Чайковський)
;
// 
Зрізати, зрубувати (дерево, ліс)
.
Тільки цього дуба не повалила холодна сталь сокир, хоч і на ньому видно було внизу, при самому кореневищі, давні сліди заліза
(І. Цюпа)
;
Колоністи вибрали дерева, повалили їх, обрубали гілки, розпиляли стовбури на балки, бруси і дошки
(В. Омельченко, пер. з тв. Ж. Верна)
;
// 
Руйнувати, розламувати
.
Починається в старих центрах культури шалена гонитва за металом. Розкопують і плюндрують найстаріші могили, .. продірявлюють велетенські мури, повалюють античні колони
(І. Франко)
;
Голос має
[Тимофій]
такий, що коли б іудеї під Єрихоном мали подібні труби, то би повалили стіни кріпості з двох раз
(Г. Хоткевич)
;
Тимергей мовчав, хоч хотілося підійти до ближнього будинку, повалити, розтрощити і на купах шмаття святкувати свою перемогу диким танцем
(В. Підмогильний)
;
// 
перен.
Позбавляти можливості триматися на ногах, змушувати лягти (про втому, хворобу, сон і т. ін.)
.
Ні спека, ні спирт не могли в цей день повалити Махна
(О. Гончар)
;
Втома повалила вояків кого де, але гострий голод заснути не давав
(М. Андрусяк)
.
2
.
перен.
Насильно позбавляти влади; припиняти існування чого-небудь (державного ладу, політичного режиму і т. ін.)
.
Протистояти владі можна переодяганнями, а повалювати її – грою. Альтернативою червоному є не чорне, а помаранчеве
(Ю. Андрухович)
;
Лунають голоси з динаміків, виступають люди відомі й невідомі, промовляють палко і пристрасно, закликають повалити злочинну владу
(Л. Костенко)
;
Кочубей ходив зчорнілий з лиця, сивий .. Він доклав руки, щоб повалити старого Самойловича, і за це не дорікав собі
(Г. Колісник)
.
(1)
 
Повали́ти з ніг
кого
:
а)
 
ударивши, штовхнувши, змусити впасти
.
Не встиг боєць кінчити
[говорити],
як Сагайда з розмаху, одним ударом, повалив його з ніг
(О. Гончар)
;
Ми врізалися в юрму, як троє молодих бичків. Серьога Циплаков замалим не повалив з ніг жінку в єнотовій шубі
(Л. Кононович)
;
б)
 
довести до непритомності або хвороби
.
Доволі найлегшого дотику, різкого звуку, подуву вітерка, .. щоб повалити її
[пані Целіну]
з ніг
(І. Франко)
.